Про війну я дізнався вночі. Подруга, яка мала того дня принести мені суп до майстерні, зателефонувала і повідомила, що почалася війна. Сказала, що потрібно ввімкнути новини, і кинула трубку, бо сама поспіхом збирала речі для евакуації. Весь цей жах за два тижні перетворився на рутину, до страшних сирен і вибухів я вже звик. Їжаки та блокпости встигли стати начебто звичайною частиною міського пейзажу. Тож свідомість розглядає це як буденне життя, а через такий стан робиться тільки гірше. Першого дня я відразу пішов до майстерні, ввімкнув дезкор і почав малювати те, що сталося за ці кілька годин. Здається, не так і довго, але вистачить, на жаль, ще на чимало картин.