Проєкт «40х30х20» зосереджується на темі змін у період повномасштабного вторгнення. Перша частина проєкту торкається початку 2022 року.
Я беру за предмет дослідження одеський пляж «Аркадія», який одночасно є і свідком, і субʼєктом цих змін. У перші місяці вторгнення курортні зони було заміновано, щоб унеможливити висадку російського десанту. В той самий час це унеможливило й доступ до них місцевим та туристам. Майже одразу на пляжах проросли дикі рослини, що абсолютно змінило ландшафт пляжу, який завжди був перенасиченим людьми.
Війна впливає і змінює все, і природа повною мірою приймає на собі її вплив. Пляж відреагував на війну, виростивши на собі дикі рослини.
Ці рослини стали для мене головним образом волі, бо проростали в складних умовах соленої води, піску і каміння. Крім того, рослини констатували, що, попри війну, у них є своє життя.
Усі роботи серії «40х30х20» розділені на частини розміром 40х30 см. Це є формат ручної поклажі, і саме в такий формат мені довелося упакувати все важливе, в тому числі й картини цієї серії, виїжджаючи з України у 2022 році. Сліди від складання робіт, що утворились на папері - сліди того часу.
Я розпочала цю серію в серпні 2022 року після довгої розлуки з Одесою. Тоді, влітку, я відчула на пляжі зовсім нову, апокаліптичну атмосферу. Я також звернула увагу на іржаві металеві конструкції, які завжди були частиною цього морського пейзажу. Колись, за радянських часів, на них клали важкий шифер. Це створювало тінь для відпочивальників, які сиділи знизу на піску. Ці споруди - примари Радянського Союзу - лише скелети. Сьогодні ці конструкції не можна використовувати за їхнім першопризначенням. Якщо ми вирішимо «повернути їх до життя» і покладемо на них важкий шифер – вони зламаються. Тут я проводжу аналогію з імперіалістичним бажанням росії повернути свій вплив над колишніми країнами-учасницями Радянського Союзу. Це спроба відновити стару систему - повернути до життя те, що вже мертве. Невдала і небажана спроба.
Важливою і поетичною деталлю цього проєкту є мозаїка. У ній я використовую мушлі й камінці з пляжу «Аркадія», що, за моїм проханням, були зібрані рідними, друзями, знайомими протягом 2022/2023. Ці мушлі є свідками того періоду, свідками змін.
Мистецтво, створене в будь-якому медіумі, є капсуляцією часу. Мозаїка у прямому сенсі капсулює, «цементує» час. До того ж вона стає метафорою колективності зусиль, колективності супротиву. Мозаїка зображає хвилі - море, з пляжу якого були зібрані камінці й мушлі.

Частина «Кінець тривоги» і «Початок тривоги» — це дві графічні роботи, які також розділені на частини 40х30х20.
Слово «тривога» має в собі не одне значення. Сьогодні, коли закінчується повітряна тривога, не завжди з нею уходить й емоційна.
З повномасштабним вторгненням, небо, яке є тлом для обох робіт, стало ще одним виміром незахищеного простору. Небо стало повномасштабним місцем загрози, переставши асоціюватись зі спокоєм і мріями.

Серія «40х30х20» брала участь у кільканадцяти виставках в Україні та за кордоном.