Ця робота була реакцією на початок нової хвилі декомунізації в Україні, що розпочалась стихійно під час Революції гідності у 2013-14 роках та продовжилась як частина державної політики з 2015. Рошена цікавить власне ставлення до цього процесу та злам, що відбувається у свідомості. З першого погляду, присутність радянської ідеології в публічному просторі сприймається як частина ландшафту, що втратила свої первинні сенс та вагу. Однак зрушення у суспільстві під час Революції гідності змусили переглянути своє ставлення до цього та відчути прихований вплив артефактів радянської реальності на повсякдення. Робота складається з трьох однакових полотен, що скріплені між собою. Автор вільно інтерпретує стилістику монументальних художніх творів радянської доби. Рошену важливо мінімізувати візуальну мову до певної плакатності, досягти бідності художніх засобів. Так він фіксує, що запит на відмову від радянської спадщини лунає дуже голосно попри нерозуміння, що ж має стати на її місце.