На початку повномасштабної війни мені було дуже важко знову розпочати працювати, тож до роботи я повернулася лише десь за 3 місяці. Я мешкаю в передмісті, і в перші дні війни, перед тим як поїхати, пам'ятаю, що вийшла на вулицю і побачила довгу низку машин, яка здавалась нескінченною в процесі свого просування по вулиці. Я подумала: "Скільки ж будівель залишаються порожніми". Мені стало дуже боляче, що стільки людей вимушені покинути власні домівки. Це якийсь неймовірно несправедливий абсурд, що людей змушують виселятися з власної країни.
Я почала думати про те, що стається всередині покинутих будівель, і вирішила, що будівлі — це нібито своєрідні самостійні організми, в яких відбуваються невидимі зовні процеси. Через них можна спостерігати процеси руйнування і спустошення, а потім — відновлення і чергового заселення. Саме через будівлі ми можемо осягати масштаби руйнації, спричиненої російськими військами. Я вирішила показати ці процеси саме таким чином, оскільки не знайшла для себе якогось іншого способу зображення.