Проєкт розпочався в Берліні, де за чотири місяці до початку повномасштабної війни я створила першу картину. На ній зображена фігура з “кравчучкою”, яка чи то в музеї, чи то в супермаркеті обирає черепи. Мені важко пояснити собі, чому цей образ виринув у мене. Можливо, це сталося під впливом новин, що постійно з’являлися на той час та посилювали тривогу, або через несвідоме передчуття страшного всередині, але робота стала пророчою. Перші тижні війни я знаходилася в Києві, після чого була вимушена поїхати з України до Іспанії, де резиденція CeRCCa надала мені притулок. Протягом перших двох місяців я не могла працювати через неможливість збагнути та прийняти, що у моїй країні триває повномасштабна війна. Сама думка про можливість війни була неосяжною, а колективний біль — занадто глибоким. Виходячи з цієї неосяжності, розпочався проєкт “Розтин”. Роботи з цього проєкту намагаються проявити досвід, який я та інші українці та українки зараз переживають, і розібрати цей невимовний, всеохоплюючий біль на більш дрібні частини. Сподіваюсь, що в такий спосіб він стане більш прийнятним для усвідомлення.