Міф про те, що східноукраїнські землі населяють люди з собачими головами, знаний ще з часів Геродота. Давньогрецький філософ Сіммій писав: “І побачив я славетне плем'я людей-напівсобак, у яких поверх міцних плечей була собача голова з сильними щелепами; у них, як і у псів, гавкіт, і зовсім не знають вони славну ім'ям мову інших смертних”.

Кіноцефалів сьогодні ви можете побачити всюди. Це розворошене гніздо роз’їхалося світом і розселилося серед звичайних людей. Вони ходять з ними одними вулицями, їдуть поряд в тролейбусі і навіть віддають своїх дітей до людських шкіл. Вони можуть заговорити з людьми і доторкнутися до них. Але самі вони завжди, завжди залишаються людьми тільки наполовину.

Суспільне іншування осіб, які були змушені виїхати з окупованих територій України, перетворило їх на сучасних кіноцефалів, вигнаних зі своїх домівок. Це вони зараз - люди з собачими головами, які шукають притулку серед звичайних людей, марно намагаючись розчинитися серед них, бути як вони.

Проект досліджує тему іншування і стереотипізації внутрішньо переселених осіб і появу пов’язаної з нею “нової міфології”. Кожна скульптура була виконана на замовлення внутрішньо переселеної особи, яка попросила зобразити її у такому вигляді.