”Перспективна” — просторова робота, що складається з картин, підрамників, макету, проєкції та звуку.

Створена спеціально для PinchukArtCentre, ця робота досліджує місце художника у відношенні приватного і політичного, центру та периферії. Перспективна — це назва вулиці, на якій знаходиться будівля із моєю майстернею. Приміщення було зведене в 70-х роках спеціально для членів Спілки художників України: скульпторів, живописців та графіків. Навіть зараз, більшість художників, що працюють у стінах цієї будівлі, є цілком ізольованими від актуальних культурних процесів та дотримуються консервативних поглядів у мистецтві. Тому, перебуваючи у своїй майстерні, я відчувала себе наче у схованці — далеко від політичного життя.

Для роботи ”Перспективна” я проаналізувала безліч зв’язків, що утворюються між місцем, моєю політичною суб’єктністю, художньою практикою, між художником та інституцією.

Перед вікнами моєї майстерні розташована армійська частина. Щодня я бачу молодих солдат та чую їхні марші або співи. Вулицю Перспективну нещодавно перейменували на вулицю Ігоря Брановицького — кіборга, героя АТО, якого було взято у полон, закатовано і вбито. Таким чином, майстерня стала для мене не лише сховком, але разом із тим і епіцентром політичних подій, щохвилини нагадуючи мені про контекст, в якому формується моя художня ідентичність. Фасад будівлі із майстернями розташований зі сторони вулиці Брановицького — героя новітньої української історії, а тильна частина будівлі нависає над територією із безліччю солдат, чиє армійське життя є швидше рутиною. Це відношення центру і периферії я перенесла на свою художню практику та програмну роботу із картиною. Водночас простір експозиції я організувала так, щоб уникнути бінарності між головним і другорядним, а створити безліч точок напруги, залишивши центр пустим.

На великих полотнах я зображую невідомих мені солдат, за якими я спостерігаю із вікна, пишучи не фігуративну картину, а швидше, створюючи живописну поверхню, де гілки дерев і фігури солдат утворюють нероздільне зображення. Для картин було створено ексклюзивні підрамники з екзотичних порід дерева і майстри, що виготовляли їх, дали ім’я кожному із підрамників. Для живописців підрамники є другорядною відносно живопису річчю, а для інституції, яка інвестує в створення об’єктів сучасного мистецтва, підрамник є “предметом з іншої епохи”. У моїй роботі для PinchukArtcentre підрамник стає ключовим елементом з ознаками суб’єктності, наділений ім’ям і навіть голосом.

Звук у моїй роботі виникає внаслідок виносу картин із майстерні — із мого приватного простору в зону політичного. Цей перехід для мене дуже важливий — він, на мою думку, перетворює творчість на мистецтво. Сходовий майданчик у будівлі з майстернями парадоксально вузький і для мене, як художниці, що працює з великими форматами, унеможливлює роботу. 260х150 см — максимальний розмір, що може пройти сходами. Прикріпивши мікрофони до підрамника, я записала 8-канальний звук під час спуску підрамника сходами.