Ларіон Лозовий та Катерина Єрмолаєва
Ларіон Лозовий (нар. 1987, Київ) – український художник та незалежний дослідник, що живе та працює в Києві. Закінчив Національний університет «Києво-Могилянська Академія» за спеціальностями філософія та політологія. Здобув художню освіту на Курсі сучасного мистецтва при Школі візуальних комунікацій (2014) та Московській кураторській школі фонду V-A-C (2016). Автор критичних та мистецтвознавчих текстів, опублікованих у виданнях Korydor, Prostory та Критика Політична. Наразі, окрім індивідуальної практики, провадить мистецькі дослідження в Лабораторії критичного архівування та Колективі конкретних дат. Окрім цього, займається видавничою діяльністю у сфері сучасної європейської філософії та аналізом публічної політики. Сферами художньо-дослідницького зацікавлення є сучасна музеологія, дослідження матеріальної культури та нових медіа. Був номінований на «PinchukArtCentre Prize 2018», «PinchukArtCentre Prize 2020» та «Visible Award». Серед останніх проектів: «Sleeping off a Century of Hope», Viafarini, Мілан (2019), «Open Studio/Open Nova», Studio Maljković, Загреб (2019), «MIDTERM», Galerija Nova, Загреб (2019), «Living Monuments», Neurotitan / HausSchwarzenberg, Берлін (2018), Колектив конкретних дат. «Щодо побічних ефектів опромінення соцреалістичного живопису», Інтервенція в рамках виставки “Батьківщина в огні”, PinchukArtCentre, Київ (2017), «Employ your Self: знайди себе», Транс-люди, ЄрміловЦентр, Харків (2016), «Декомунізація музею», «ДЕ НЕ ДЕ»: декомунізаційні процеси в Україні очима сучасних художників, УкрІНТЕІ, Київ (2016), «Відозва», Музей: підвалини (Хмельницький обласний художній музей, Хмельницький, (2016), «Три запитання до зали «Окупація та рух спротиву у Великій Вітчизняній війні», В центрі спільноти, Мелітопольський краєзнавчий музей, Мелітополь (2015), «Розширювати стривожене Тепер», Український космос, «ДІЯ», кіностудія ім. О. Довженка, Київ (2015).
Катерина Єрмолаєва (нар. 1985, Донецьк) — українська художниця. У 2007 році закінчила Донбаську національну академію будівництва та архітектури. Нині працює та живе у Києві. Працює з графікою, інсталяцією та іншими жанрами. Авторка кількох стріт-арт проєктів під псевдонімом «Михалич». У 2014 році закінчила курс сучасного мистецтва в Школі візуальних комунікацій. Була номінована на Премію Сергія Курьохіна за сучасне мистецтво у 2015 році та Премію Pinchuk Art Centre у 2015 та 2018 роках. Була учасницею кількох групових проєктів, зокрема «Про автономію», Кмитівський музей радянського мистецтва (2019), «Швидкорозчинний час», Мистецький Арсенал, Київ (2019), «Свій простір», PinchukArtCentre, Київ (2019), «Сфабриковане минуле в конфліктній країні», Le Praticable, Рене (2015), «Жарт», галерея «Коридор», Ужгород (2015), «Виробництво вибору», Колектив конкретних, групова акція в публічному просторі в рамках Міжнародної бієнале «Школа Києва», Київ (2015), а також провела низку персональних виставок: «Люди в мене під шкірою», Psyburo, Київ, (2020), «Інтротурист», Closer Art Centre, Київ (2017), «Homo/Animalis», Мала Галерея, Київ (2014) та ін.
