Проєкт «Захисний шар» є продовженням моєї творчої практики, але зміни реальності, які відбуваються зараз, змусили мене переглянути значення створених раніше образів та винайдених технік.

Художній світ, який я створював в останні роки з дерева, несподівано доповнився металом. Для мене метал завжди був агресивним матеріалом, на відміну від дерева. Робота з ним завжди супроводжується небезпекою: зварювання, опіки, іскри, вогонь, іржа, поранення — потенція травмування закладена у металі, бо він твердіший за людське тіло. У представленому проєкті травмуючий і травмований метал стає втіленням почуттів воєнного часу, постійного співвідношення захисту й беззахисності.

Я думаю, що моя творчість та цей проєкт не можуть бути документальним свідоцтвом трагедії у буквальному сенсі, але мистецтво рідко розповідає й описує події прямо. Мені важливо, щоб творчість фіксувала те душевне і фізичне напруження, що зараз поєднує всіх нас у боротьбі.

Проєкт має п'ять змістовних блоків:

1. Будинки. Дерево, туш. Березень-травень 2022.
   Люди плачуть за своїми будинками. Будинки плачуть за своїми людьми. Декому нікуди вже повертатися, декуди нікому повертатися.

Типові споруди, житлові райони, сірі прямокутники вже не дратують одноманітністю. Вони поранені, їх шкода. Рани надали їм особових рис, зробили їх рідними, різними і важливими.

Кожна дошка — ритуал магічної відбудови міста, фіксація того відчуття, що ми беремо з собою, залишаючи дім.

Корінець із залишками землі надає об'єктам функціональну можливість повернення на своє місце.

2. Стіни. Метал, зварювання. Травень-жовтень 2022.
   Люди рахують стіни. Зараз важлива кількість стін та кут їх розташування відносно ймовірного вибуху. Люди закривають вікна. Вікна стали небезпечними.

Те, що захищало від реальності, те, за чим ми могли сховатися, стало ненадійним. Сприйняття простору міста змінилося назавжди.

Але цей блок не про руїну, хоча так здається. Площини стін піднімаються з площини землі, постають з мертвих. Місто воскресає, щоб прихистити тих, хто все одно повернеться додому з пам'яттю про тих, хто вже не воскресне.

3. Листя. Метал, зварювання, чеканка. Липень-листопад 2022.
   Оздоблення людьми тимчасового житла та весняна пташина метушня навколо нових гнізд схожі на міфологічному рівні. Марія і Йосип, що ховаються у хліву від сил зла і дві пташки, що вибирають місце для своїх пташенят — це вічна історія, що відбувається на всіх рівнях життя і у всі часи.

Для птахів листя над гніздом теж саме, що для людей стіни і бетонні перекриття. Варто помилитись у розрахунках, і град чи "Град" зруйнує наші гнізда. Хіба може пташка захистити листя?

Останній лист був зроблений в кінці листопада, коли дерева вже стояли голі, а відпрацьований захист лежав на землі.

4. Земля. Метал, зварювання. Вересень-жовтень 2022.
   Опале листя лягає на землю, потроху перетворюючись на неї. Земля живиться тим, що сама народжує. Тому вона здається безсмертною.

Тіло землі може витримати багато страждань, але не може ухилитися від ворожих ударів. Не може провалитись під ногами ворога. Не може виштовхнути з себе вибухові пристрої.

Якою має бути та броня, що захистить це величезне тіло?

Людей в проєкті немає, але він про людей. Вони відчувають біль, який відчуває земля, бо зросли на ній. Люди заступають тіло землі собою, створюючи найміцніший захисний шар.

5. Саджанці. Метал, зварювання, бетон. Жовтень 2022.
   Маленькі дерева садять восени, щоб вони адаптувались за зиму до нової реальності і навесні розквітли.

Думка про майбутнє тільки здається крихкою. Тендітні на вигляд, маленькі дерева створені з двох автентичних для міста матеріалів: заліза та бетону. З них зростатиме нове життя, незламне і сильне.

Цикл року та цикл проекту завершився ритуальною дією. У Харкові на Північній Салтівці найбільший саджанець був закопаний у землю поряд з руїнами, які вже почали відбудовувати.