«коли почалась війна, я була не вдома у Києві і допрацьовувала музей П. Горицвіт у Криворівні до відкриття 1 березня. музей ми не відкрили і я поїхала до Львова на квартиру друзів друзів, іноді там з'являлись знайомі минулої орендарки квартири, забирали якісь речі. в якості може помочі переміщеній особі мені подарували скатертину. вона була стара, з жовтими слідами, з ручною вишивкою, була мені абсолютно не потрібна. скатертина викликала щем й асоціювалась з блокадою і голодом. цей вечір був самим важким: я знаходилась у чужій квартирі у безпеці і нікого не могла врятувати. з минулого зі мною залишився лише мій рюкзак із речима, який не збирався як тривожний. через якийсь час я виклала на скатертину всі предмети, з якими я переживаю війну. тривожна скатертина».