У своїй практиці художниці звертаються до образу міста як фрагментованого, часами хворого колективного тіла. Вихоплюючи з нього випадкові написи, архетипові образи людей, архітектурні форми, вони змінюють фокус глядача з “привабливого та конвенційного” на незручне, але до болю знайоме у міському просторі. Це те, що зазвичай хочеться оминути, або принаймні прискорити рух, щоб не бачити. Однак у той же час реальність у їхніх роботах не дорівнює безвихіді. Їх роботи — іронічний коментар, що дозволяє переглянути власне ставлення до відчуженого міста і робить його своїм.

У серії Вчора було багато людей, яку Анна та Крістіна розпочали ще до повномасштабного вторгнення, з’являються зображення бомб та ракет. За словами художниць, вони мали великий сумнів і внутрішній спротив — друкувати їх чи ні, адже тоді бомби видавались чимось дуже абстрактним. З 24 лютого бомби і ракети, як і руїни в містах, стали болючею буденністю. Загроза знищення і втрата дому внаслідок бойових дій спонукали мільйони людей полишати свої рідні міста та села. Вони були вимушені скупчуватися на вокзалах в очікуванні потягу, що везе “в нікуди”, або сидіти у підвалах та на станціях метро. Позаду вони залишили чорну порожнечу, що не так давно була їх домівкою. Люди поступово розчиняються, залишаючи по собі тільки образи і спогади. Колись там, на зруйнованих вулицях і купах розбитого бетону, було багато людей.