Перевіряючи, коли у моєму будинку не стане світла, помітив, що в сітці графіка відключень бачу берези. Чергування світлих і темних комірок нагадало кору із характерними смужками.

Береза – базовий образ російського міфу. Він еволюціонував від ліричного культу до патетичного уособлення батьківщини й зрештою виродився у заїжджений маркер російськості. Нині будь-хто може запропонувати “піти обійняти березу” особі, що перебуває в парадигмі російського світу.

Очікуючи на порцію “електрохарчування”, вдивляюся у графік і бачу “велику російську культуру”. Нажахана настільки, що розвіюється омана її величі, вона запускає ракети по цивільній інфраструктурі. Та вкотре позбавляючи мене світла, лиш дедалі більше викриває свій морок.