Присвячується Денису Прокопенку, Сергію Волинському, Михайлу Вершиніну та людям Приазов'я.

У мене немає сумніву, що проти народу України і української нації росіяни коять геноцид. Кожної миті я нагадую собі, що мене може вбити бомбою. Але є люди, що в іще більшій небезпеці зараз.

«Ми закликаємо Організацію Об’єднаних Націй, Генерального секретаря ООН, а також регіональних лідерів з усього світу, розпочати негайну процедуру Extraction для евакуації цивільних, всіх поранених, тіл загиблих та військовослужбовців України із заблокованого Маріуполя.»

Бойовий простір — тотальний простір війни. Коротко: за минулу ніч 27-28 квітня по Азовсталі з боку рф відбулися: масований авіаудар за участі 7-ми літаків Ту-22М, потім 50 авіаударів з літаків СУ-25/24, бомбовий удар по місцю, де перебувають важко поранені: завали, під ними люди, загиблі і вторинно ранені.

Замальовки зроблені з натури у блокадному Маріуполі під час перебування у місті в перші два місяці війни (повномасштабного вторгнення). У цілому, в перші місяці повномасштабного вторгнення я займався суто питаннями виживання і, на щастя, досяг в цьому успіху. Я зміг зберегти свій зір, руки та ноги і не отримав кулю в мозок, а також не помер від низьких температур та отруєння.

Після того, як на початку квітня я дістався Києва, то почав робив рисунки і публікувати їх із текстом віршів або звернень командирів в соціальних мережах. Ці публікації були моїми зверненнями, моєю реакцією на події війни для привернення і фокусування уваги, зокрема на Маріуполі і його захисниках.

Таким чином я відчував себе долученим до спільної справи, а отже до перемоги. Фізично моє тіло було у Києві, а серце перебувало у Маріуполі.

Далі звернення командиру полку "АЗОВ" підполковника Дениса Прокопенка від 18 квітня 2022 року:
"Звертаюся до світових лідерів: прямо зараз на заводі "Азовсталь" знаходяться сотні цивільних громадян, серед них багато дітей різного віку, жінок, літніх людей та сімей захисників Маріуполя, які ховаються від руського міру в підвалах та бомбосховищах. Поряд з українськими військовими, які продовжують боронити місто, вони знайшли єдиний можливий прихисток. Російські окупанти та колаборанти з л/днр, свідомо знаючи що тут цивільні, скидають авіаційні протибункерні бомби, обстрілюють ракетами та всіма наявними артилерійськими засобами, в тому числі з кораблів. Драмтеатр, пологові будинки, школи, лікарні, дитячі садочки були знищені тими, хто зараз пропонує їм безпеку та можливість евакуації. Ніхто не вірить окупантам, тому Денис Прокопенко закликає політиків всього цивільного світу, організуйте зелений коридор, надайте гарантії безпеки, щоб негайно провести евакуацію цивільних, поранених та тіла вбитих воїнів, які мають бути поховані з почестями."

Як там моє місто зараз? Новини, що чую звідти, напрочуд дивні. У місті під російською окупацією залишилися близько 120.000 тисяч людей.